Анна Когут (з дому Герасимович) народилася 21 лютого 1899 року в родині священика у селі Квасові Щирецького (тепер Миколаївського) району Львівської області. Її батько о. Володимир Герасимович був етнографом, письменником, перекладав літературні твори з німецької, чеської та російської мов. Мати — дочка отця Євгена і Володимири Шухевичів, по лінії матері Анна була троюрідною сестрою майбутнього Головного Командира УПА Романа Шухевича

Анна закінчила гімназію в Рогатині, а далі вчилася у Празькому університеті на філософському факультеті.

Анна Герасимович вийшла заміж за Федора Когута,  родом з Тернопільщини,  який був старшиною в УГА , проте дітей у подружжя не було..
У 1935 році слідом за чоловіком Анна Когут приїхала до Косова. Тут вона спочатку працювала бухгалтером у спілці «Гуцульське мистецтво», що було явно не за її фахом і уподобаннями.

Більше до душі їй була музика. Вона мала тонкий слух, добрий голос, відзначалася організаторськими здібностями і великою вимогливістю. Спочатку Анна просто співала у хорі монастирської церкви, а незабаром стала організатором та диригентом хорів. За сім років, коли Анна Герасимович-Когут мала змогу займатися в Косові хоровим мистецтвом, вона керувала і жіночим, і чоловічим, і мішаним, і дитячим хорами. Кожен виступ будь-якого колективу під керівництвом Анни Когут користувався великим успіхом і викликав захоплення слухачів.

Після встановлення в 1939 році радянської влади подружжя Когутів почало працювати у новоствореній гімназії, яку невдовзі перетворили у середню школу.Анна Когут працювала вчителем музики. У 1940 році хор учнів Косівської середньої школи під її керівництвом посів призове місце в шкільній олімпіаді в Києві й був відібраний на огляд у Москву. Тоді малі хористи виступали в Києві на концерті, де був присутнім навіть М. Хрущов, у Каневі на могилі Т. Шевченка, і всюди їх виступи викликали захоплення в подив.

Змінювалася влада, та Анна Когут не припиняла своєї діяльності. У 1942 році чоловічий хор міста Косова “Трембіта” під її керівництвом пройшов до крайового етапу у конкурсі хорів Галичини, який відбув у Львові і був присвячений 100-річчю від дня народження М.Лисенка. На цьому конкурсі косів’яни посіли друге місце в номінації містечкових корів, а їх керівник виявилася єдиним диригентом-жінкою.

З наближенням другого "визволення" подружжя Когутів пішло в підпілля. Вони увійшли до пропагандистської групи,  яка  була  створена у 1944 році в Красноїлі.  Анна працювала коректором референтури пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН, а разом з тим не полишила і улюбленої справи: організувала хор і виступала перед повстанцями. Репетиції відбувалися у віддалених місцях, наприклад, на присілку Межеріки у Снідавці.

У підпіллі А.Когут видала збірку патріотичних пісень "Співає думу Чорногора" з власною музикою на тексти Марка Боєслава та інших авторів. Ця збірка вийшла під псевдонімом Дзвінчук і поширилася підрозділами УПА, при чому надрукована вона була у бункері з допомогою дерев'яних колодок (техніка Середньовіччя!), які виготовив підпільник "Черник".

Федір Когут - "Берест" загинув навесні 1945 року в одній із сутичок з енкаведистами в околицях Яворова. Після смерті чоловіка Анна Когут повернулася у рідне село своєї матері на Тернопільщину.

У 1947 році Анна Когут за свою діяльність  отримала одну з нагород Української Повстанської Армії - Бронзовий Хрест заслуги, яким відзначали за видатні заслуги у боротьбі з окупантом чи віддану і жертовну організаційно-політичну діяльність. А вже через декілька років за ту саму діяльність вона отримала іншу “нагороду”. Влітку 1953 року її заарештували, і Військовий трибунал Прикарпатського військового округу засудив її на 25 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав. У 1956 році відбувся пересуд, і термін зменшили до 8 років.

Покарання А. Когут відбувала в Мордовії, а після 10-літнього ув’язнення повернулася в рідне село Терпилівку, Тут вона знову організувала хор, яким керувала до останніх днів свого життя.

Померла Анна Когут у віці 90 років 4 травня 1989 року в селі Терпилівка, тут вона і похована поряд зі своїми батьками. У 1994 році її посмертно реабілітували.

1. Косівщина. Пані Когутова

2. Хор нескорених

3. Окрилена піснею

4. Монета, Лада, Христя та інші. Українки - Лицарі орденів УПА

5. Керівники ОУН і командири УПА