Микола Віталійович Лисенко народився 10(22) березня 1842 року в селі Гриньки на Полтавщині в сім’ї дворянина, людини передових поглядів.

Лисенко рано виявив музичну обдарованість і з дитинства вчився гри на фортепіано. Мальовнича природа і народна пісня, яка звучала скрізь, залишили глибокі враження. Загальну освіту Лисенко отримав в приватних чоловічих пансіонах в Києві, потім в Харківській гімназії і Київському університеті (який закінчив у 1865р.). В 1867-1869рр. навчався в Лейпцизькій консерваторії як піаніст і композитор, крім цього, почав систематично займатися збором і записом українських народних пісень.

Після закінчення консерваторії, Лисенко повернувся на батьківщину і розгорнув виконавську, творчу і музично-суспільну діяльність. Для вдосконалення музичної освіти їде навчатися в Петербурзьку консерваторію в клас інструментування Римського-Корсакова (1874-1876). Велике значення для подальшої творчої роботи мало спілкування з композиторами Могучої кучки.

Повернувшись до Києва Лисенко був змушений заробляти на життя приватними уроками. Багато творчих сил віддавав він хоровому диригуванню: організовував хори аматорів (в 1904 році очолив товариство «Боян»), здійснював з ними концертні поїздки, пропагуючи народну і професійну музику серед широких народних мас.

Для виховання висококваліфікованих музичних кадрів Лисенко у 1904р. відкрив у Києві Музично-драматичну школу, де ввів класи гри на різних інструментах (включаючи бандуру), співу, оперної підготовки, драматичної гри. Цей заклад став підґрунтям для створення консерваторії. В цій школі навчалися Л.Ревуцький і К.Стеценко.

Лисенко помер 24 жовтня (6 листопада) 1912 року в Києві від хвороби серця, залишивши після себе багату і різноманітну спадщину: одинадцять опер («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда», «Коза-Дереза» та ін.), музику до театральних вистав , ряд інструментальних творів , романсів, багато обробок українських народних пісень, більше як дев’яносто творів під загальною назвою «Музика до «Кобзаря» Т. Шевченка. Лисенка справедливо вважають засновником жанру кантати в Україні («Б’ють пороги», «Радуйся, ниво неполитая», «На вічну пам'ять Котляревському»).