Петро Гончаров


* 18.10.1888   м. Київ
+ 20.05.1970   м. Київ
український хоровий диригент, композитор. Регент Володимирського собору в Києві, художній керівник і головний диригент хорової капели "Думка", головний хормейстер Київської опери.

Хори


Думка    ( м. Київ )    1940 - 1941
Трембіта    ( м. Львів )    1940 - 1940

0
хористів вже подякували цьому диригенту

Біографія


Петро Гончаров народився 18 жовтня 1888 року в Києві. Змалку він мав гарний голос, хоча, за переказами, це виявилося випадково. Ще хлопчиком його прийняли в приватний дитячий хор, які модно було тоді наймати на різні урочистості, при чому прийняли, так би мовити, для "меблів". Власники хорів хитрували і виставляли на виступи велику кількість учасників, лише частина з яких співала, а решта просто імітували спів і отримували за це невелику плату. На одному з виступів малий Петро, якому набридло просто відкривати рота, не витримав і заспівав. З цього моменту його заробіток відразу змінився і виріс до рівня заробітку співаків у хорі. Незабаром його помітив і запросив у свій хор Олександр Кошиць.

Музичну освіту П.Гончаров здобував у Санкт-Петербурзі, де вчився в музичному училищі Балтійського флоту по класу кларнета. В Санкт=Петербурзі він знову ж таки волею випадку став регентом церковного хору, а потім сам Рейнгольд Глієр запропонував талановитому юнакові брати в нього уроки з iнструментування, читання оркестрової партитури, техніки диригування...

Повернувшись до Києва П. Гончаров з 1907 року був регентом хорів провідних київських соборів, зокрема Володимирського.

З 1916 року П. Гончаров працював головним хормейстером і головним диригентом в театрі Миколи Садовського, а в пізніші роки він працював з хором у заснованому в 1918 році Панасом Саксаганським Народному театрі (тепер Львівський державний академічний театр ім. М. Заньковецької), в "Молодому театрі" Леся Курбаса.

У 1921 році в житті Гончарова сталася страшна трагедія - після важкої хвороби він повністю втратив зір, вивчивши при цьому всі твори на пам'ять.

В роки ІІ світової війни П. Гончаров з родиною залишився в Києві. Він продовжував працювати, і в цей час відбулася подія, яка стала причиною багаторічного замовчування імені цього видатного диригента та композитора і за його життя, і після смерті. Окупаційна влада в Києві нагородила регента Володимирського собору за талант і працьовитість залізним хрестом.

В повоєнні роки П. Гончаров був художнім керівником і головним диригентом хорової капели "Трембіта" у Львові, хорової капели "Думка", головним хормейстером Київської опери. Він заснував і 25 років керував заслуженою хоровою капелою Південо-Західної залізниці, при чому єдине звання, яке митець отримав за життя, було "Заслужений залізничник".

П. Гончаров плідно працював як композитор. Його твори є цінним надбанням української духовної музики.

Помер Петро Гончаров 2 травня 1970 року в Києві. Він похований на Байковому кладовищі.

Джерела


1. Віікіпедія

2. Цей день в історії - події та люди. 18 жовтня

3. iKлирос.

4. НАГРАЖДЕННЫЙ... ЗАБВЕНИЕМ

Твори ( з музичних видань і програм фестивалів цього сайту )


 
П. Гончаров. Милість спокою
П. Гончаров. Святий Боже
П. Гончаров. Христос Воскрес

Догори