Віктор Матюк


* 18.02.1852   c. Тудорковичі (тепер Сокальс. р-ну) Львівщина
+ 8.04.1912   с. Карів (тепер Сокальс. р-ну) Львівщина
греко-католицький священик, композитор, організатор та керівник хорів, теоретик музики

Біографія


Віктор Матюк, народився 18 лютого 1852 р. в селі Тудорковичах, Сокальського повіту, в сім'ї місцевого дяка. Вже на другому році свого життя маленький Віктор утратив матір, і його вихованням зайнялася бабуня Варвара. Вона часто брала внука з собою на принагідні весілля й вечорниці з музикою, що було дальшим причинком до музичного вподобання обдарованого хлопчини.

Віктор був здібним хлопцем, і батько старався дати йому відповідну освіту. Початкову школу він закінчив у рідному селі, а продовжив навчання спочатку в Сокалі, а потім у Львові, де вчився в нормальній школі, а далі у класичній гімназії. Однак закінчувати гімназію йому довелося у Перемишлі, куди Віктор переїхав до старшого брата Антонія після смерті батька.

Віктор Матюк мав надзвичайно гарний голос і ще з дитинства співав у церковному хорі. Співав він і впродовж усіх років навчання у хорах церковних, шкільних, гімназійних, а згодом і семінарському, часто виконував сольні партії.

В Перемиській гімназії хлопець організував музичний гурток, який складався з хору і оркестру смичкових інструментів. Тоді вже він почав компонувати музику, і хор часто виконував його твори, приурочені до гімназійних свят та для церковних потреб. В цей час були написані його перші пісні: "Щасть вам, Боже" і "Біду-м собі купила", які були присвячені директорові гімназії. Відчуваючи потребу в дидактичному матеріалі‚ В. Матюк у шостому класі склав і видав літографією шість коляд для мішаного учнівського хору, які заповнили репертуар і користувалися великою популярністю.

Ще навчаючись у сьомому класі гімназії, Віктор Матюк написав музику на поезію Маркіяна Шашкевича "Цвітка дрібная". Ця пісня, відома ще як ”Веснівка”, увійшла до “золотого фонду” української вокальної музики і є одним з найкращих і найпопулярніших творів композитора. Вона була у репертуарі видатних українських співаків Олександра Мишуги та Соломії Крушельницької і звучала на найкращих сценах Європи.

В 1869 році В. Матюк близько познайомився з Михайлом Вербицьким. В 1870 році важко хворий композитор приїхав до Львова на лікування, і юнак часто відвідував його в лікарні, став для нього дбайливим опікуном. А Вербицький зі свого боку охоче ділився з ним своїми знаннями і творчим досвідом – він редагував твори композитора-початківця, давав поради і вказівки, заохочував вивчати партитури Бортнянського. Після смерті Вербицького Матюк найбезпосередніше перейняв від нього творчу естафету. Він став продовжувачем і активним пропагандистом його творчих принципів. Саме завдяки йому значною мірою зберігся архів композитора, зокрема багато рукописів. На авторському тексті гімну “Ще не вмерла Україна”, який зберігається в рукописному відділі Наукової бібліотеки імені В. Стефаника НАН України, рукою В. Матюка на першій сторінці написано: “Манускрипт Михайла Вербицького. На пам’ятку і до переховання в бібліотеці передаю хвальному товариству “Станіславівський Боян”. Зіставлення тексту, опублікованого в “Меті”, з рукописом М.Вербицького, засвідчує, що вони тотожні. ”

В. Матюк зробив фортепіанний переклад ”Підгірян”, і його заходом клавір був віддрукований у 1877 році. Того ж року побачив світ ще один твір Вербицького, видання якого підготував Матюк – “Завіщанє” (“Заповіт”), де оркестровий супровід перекладений для фортепіано.

З 1875 по 1879 роки В. Матюк вчився у Львівській духовній семінарії. І тут він не полишав музику. Його обрали диригентом семінарського хору, і він "віддає хорові багато часу і творчих сил". Проживаючи у Ставропігійській бурсі, хлопець почав вивчати основи музичної теорії і гармонії у композитора й дириґента відомого тоді хору Ставропігії Порфирія Бажанського, а технікою хорового виконання він оволодівав з допомогою керівників львівських співочих гуртків І. Лаврівського, В. Кобринського, О. Сінкевича, І. Шушковського.

Віктор Матюк був своїм у музичних і театральних колах Львова. У нього були дружні стосунки з Олександром Мишугою, він був знайомий з Іваном Франком. Разом з драматургом Сидором Мидловським вони створили мелодрами "Капрал Тимко", "Інвалід", "Наші поселенці". У цей період з-під його пера вийшло багато пісень, солоспівів на слова Г. Гейне.

У 1882 році Віктор Матюк був висвячений на священика і розпочав душпастирську працю. Спочатку він перебував у Перемишлі, а потім працював у різних селах Галичини. У 1889(6) році В. Матюк отримав призначення на парохію у с. Карів, де пропрацював до кінця своїх днів.

Віктор Матюк був не дише духовним пастирем для своїх парафіян. Він дбав про різні сторони їх життя. У Карові В. Матюк відразу зорганізував церковний хор, при чому за спогадами особисто підбирав хористів з добрим слухом і бездоганним голосом і при тому був дуже вимогливий. Незабаром хор досягнув високого рівня виконавства, маючи в репертуарі твори Д. Бортнянського, А. Веделя та ін. Потребуючи диригента для хору, він посилав молодих обдарованих сільських хлопців на науку до Перемишля.

Розуміючи велике значення освіти для народу, о. Матюк багато уваги приділяв розвиткові шкільництва. У Карові він був першим головою осередку "Просвіти", організував будівництво читальні і часто навідувався туди. Отець допомагав своїм парафіянам у господарських, економічних, правових справах. Свого часу здобувши знання з медицини, він успішно займався і лікуванням хворих методами гомеопатії.

Сучасники В. Матюка описували його як людину сильної волі, з твердим характером, інколи й сувору, і вимогливу, але в першу чергу до самої себе.

Не дивлячись на те, що жив і працював у селі, він підтримував особисті зв`язки з широким колом творчої інтелігенції І. Франком, О. Маковеєм, О. Партицьким, листувався з Миколою Лисенком. Дружні стосунки були у о. Віктора Матюка з митрополитом Андреєм Шептицьким, котрий завжди підтримував його у творчих починаннях.

В своєму житті о. Віктор Матюк зумів поєднати своє покликання священика з музичною діяльністю й вимогливою на час і посвяту композиторською творчістю.
Головне місце у композиторській творчості В. Матюка посідають вокально-хорові твори, серед яких кантати “До весни”, “Гамалія”, хори “До руської пісні”, “Чом так скрито”, “Крилець»”, “Під осінь”. Із солоспівів, які дуже близькі своєю мелодикою до української пісенності, виділяються “Ой плакав я в просонню” (на слова Г. Гейне), “Прощальна пісня”, “Веснівка” (на слова М. Шашкевича), “Родимий краю”. Великою популярністю користувались його мелодрами та оперети “Капрал Тимко”, “Нещасна любов»”, “Три князі на один престол” (до драми І. Франка).

З іменем В. Матюка у 90-х роках ХІХ ст. пов’язане опублікування низки співаників і підручників‚ які відзначалися багатим науковим змістом‚ становили результат глибоких власних спостережень і узагальнень‚ а також несли в собі великий заряд любові до рідного народу. Композитор був переконаний‚ що справу побудови національної школи слід розпочинати саме із забезпечення навчального процесу якісно новими підручниками і посібниками.

При кожній нагоді Віктор Матюк збирав зразки народної музики, склавши декілька збірок обробок українських, зокрема старогалицьких, пісень для чоловічого хору. Він упорядкував і видав “Руський співаник для народніх шкіл” (у 4-ох частинах), який грунтувався виключно на українській церковній музиці, а в 1882 р. доповнив його “Малим катехизмом музики”.

Завдяки В. Матюкові світ побачили видання, де були зібрані твори галицьких композиторів М. Вербицького, І. Лаврівського, С. Воробкевича, а також деякі свої власні твори. Ці збірки вийшли від назвами "Боян" (1886 р.), "Співаник церковний для шкіл народних", "Пісні церковні різних авторів і народних мотивів, оброблених для жіночого хору В. Матюком" (1894 р.). У 1900 році у Перемишлі вийшли три збірки церковних народних пісень, упорядкованих Віктором Матюком. Видані ним у 90-х роках “Пісні церковні” різних авторів‚ перекладені для жіночого хору‚ а також “Коляди” отримали високу оцінку не тільки вітчизняних критиків‚ а й польських. Великою популярністю користувався і його “Церковно-народний співаник” у 3-х частинах. Аналізуючи рукопис співаника‚ М.Солтис у 1896 році писав: ”Поважне це діло в трьох частинах маємо перед очима і не знаємо‚ що більше хвалити: чи багатство релігійних ладових мелодій‚ чи працю муравлину і повну таланту автора‚ який потребував літ‚ щоб такого збору довершити”.

В. Матюк дописував до газет і журналів на тему української музики. Він підготував і видав підручник з теорії музики "Короткий начерк гармонії і композиції" (1906 р.)”, у якому нотні приклади наведено з творів Д. Бортнянського та П. Чайковського.

У шістдесятирічному віці, 8 квітня 1912 року, на другий день Великодня Віктора Матюка не стало. Похований він у "своєму" селі Карові. Восени 1937 року на могилі В. Матюка було поставлено пам’ятник з написом "Композитору-громадянинові Вікторові Матюкові".

Даючи перший ґрунтовний огляд творчості Матюка, Станіслав Людкевич завершив його такими словами: “...хоч як високо колись в будучині піднесеться рівень і престиж нашої галицької музики, то в історії її початків, між першими стовпами її підйому — Вербицьким і Лаврівським — мусить знайтися також місце для таких “змарнованих талантів” та “тихих працівників”, як автор “Крилець”, “Веснівки” та “Капрала Тимка” — Віктор Матюк”.

Джерела


1. ДЕКІЛЬКА ЗАМІТОК ПРО КОМПОЗИТОРА ВІКТОРА МАТЮКА І СПОГАД ПРО ВІДКРИТТЯ ЙОМУ ПАМ’ЯТНИКА У 1937 РОЦІ В КАРОВІ.

2. На Сокальщині відзначать 155-річчя відомого композитора, греко-католицького священика Віктора Матюка

3. ОТЕЦЬ ВІКТОР МАТЮК — ДУШПАСТИР І КОМПОЗИТОР (1852-1912)

4. "КРИЛЕЦЬ, КРИЛЕЦЬ, СОКОЛЕ, ДАЙ! ПОЛИНУ, ЗЛЕЧУ В РІДНИЙ КРАЙ…"

5. Історія української музики. /АН УРСР Ін-т мист-ва, фолькл, та етнографії ім. М.Т.Рильського.- К:. Наук.думка,1989. Т.2. Друга половина ХІХ ст., стор.117-118.

6. Митці України: Енциклопедичний довід. Упоряд.: М.Г.Лабінський, В.С.Мурза. За ред. А.В.Кудрицького.- К.:УЕ,1992.

7. М. Загайкевич. Михайло Вербицький.Сторінки життя і творчості. Видавництво "Місіонер", Львів, 1998.

Твори ( з музичних видань і програм фестивалів цього сайту )


 
В. Матюк. В Вифлеємi тайна
В. Матюк, обр. Б. Гриньовський. Витай, Ісусе
В. Матюк, обр. С. Волошин. Во Вифлеємі зоря сіяє
***, обр. В. Матюк. На небі зірка
В. Матюк. Не плач, Рахиле   (f moll )
В. Матюк, пер. О. Волинець. Не плач, Рахиле
В. Матюк. Нехай сповняться   (e moll )
***, обр. В. Матюк. Нині Адаме
В. Матюк, обр. Н. Івашків. О, Богородице Діво
В. Матюк, обр. С. Людкевич. Радість Бог нам посила
В. Матюк. Христос воскрес   (e moll )

Догори