2
хористів вже подякували цьому диригенту

* 4.11.1906   м. Немирів Львівської обл.
+ 23.10.1953   м. Детройт (США)

піаніст і диригент
Хори
Боян (хор товариства "Боян")    (м. Дрогобич)    1932 - 1944  
Біографія

Богдан П'юрко народився 4 листопада 1906 року в містечку Немирів (тепер Львівської області) у родині судового радника. Перші уроки музики він отримав вдома - від матері, яка була успішною піаністкою, і діда, який був священиком, а після смерті дружини став каноніком капітули святого Юра у Львові.

З часом родина переїхала до Самбора. Тут Богдан вчився в гімназії, а також співав у Самбірському "Бояні" і брав уроки гри на фортепіано у  В. Барвінського. Ще будучи гімназистом, Б. П'юрко робив перші кроки у диригуванні - за відсутності керівника йому доручали диригувати "Бояном".

Вже з юнацьких років Богдан почав цікавитися оркестровою і оперною музикою, і до 17 років став добрим знавцем європейської класичної музики.

У 1923 році після закінчення гімназії юнак продовжив навчання спочатку у Вищому музичному інституті імені М. Лисенка у Львові по класу фортепіано у В. Барвінського, а потім з 1926 року у Празькій консерваторії по класу диригування у Т. Долєжіля.

Ще в студентські роки Б. П’юрко займався підготовкою церковного хору у Самборі, який супроводжував Службу Божу під час коронації Чудотворної ікони у 1928 році.
Після завершення навчання в Празі П’юркові не вдалося знайти роботу у Львові, і на запрошення диригента А. Рудницького він поїхав до Києва, де працював корепетитором оперного театру. Робота була цікава і багатообіцяюча, але вже через рік у 1931 році контракт з П’юрком розірвали.

З 1931 року Богдан П’юрко переїхав до Дрогобича.  Спочатку він працював тут другим диригентом Дрогобицького драматичного театру, проте вже за три місяці обійняв посаду головного диригента. Поряд з роботою в театрі П’юрко викладав фортепіано і теоретичні предмети у Дрогобицькій філії Музичного Інституту ім. М. Лисенка.

На початку 1932 року Б. П’юрко заступив о. С. Сапруна на місці диригента Дрогобицького “Бояна”.

Активності й ініціативності йому не бракувало. Окрім основної роботи він також активно займався організацією і проведенням концертів, на яких виступав спочатку як піаніст, а згодом і як диригент хору.

Авторитет Б. П’юрка зростав, і у 1933 році його обрали заступником Хорового товариства “Боян”. Цього ж року він став директором Дрогобицької філії Музичного Інституту імені М. Лисенка, а також його обрали членом виконавської секції СУПроМу…

Багато праці віддавав Б. П’юрко роботі з “Бояном”. Зусиллями молодого талановитого диригента виконавський рівень хору поступово зростав,  і з часом Дрогобицький “Боян” став одним з найкращих хорів Галичини. Репертуар хору зріс не тільки кількісно, в ньому з’явилися твори великої форми. В 1938-39 роках хор виконував у концертах "Стабат Матер” Дж. Россіні та "Мессія” Г. Ф. Генделя. Для належного виконання цих творів П’юркові вдалося “створити” у Дрогобичі оркестрову групу, в яку ввійшли крім наявних дрогобицьких музикантів ще й запрошені львівські.

З початком Другої світової війни у вересні 1939 року хор “Боян” і філія Інституту припинили діяльність. Б. П’юрко на два роки  полишив Дрогобич і переїхав до Польщі. Тут у 1940 році він видав збірку патріотичних пісень для чоловічого хору.

Після відступу радянських військ з Галичини Б. П’юрко повернувся до Дрогобича й відновив роботу “Бояну”. У 1942  на Крайовому конкурсі хорів присвяченому 100-річчю від дня народження М. Лисенка Дрогобицький “Боян” під його керівництвом здобув перше місце у номінації “великоміські хори”, залишивши позаду львівську "Сурму” та станиславівські "Думку” і "Боян”.

З серпня 1941 по серпень 1944 років Б. П’юрко працював диригентом Українського Підкарпатського театру, в якому ставили і опери, і драматичні вистави.

В кінці липня 1944 року Б. П’юрко з дружиною емігрував на Захід. Не маючи можливості організувати власний оркестр на рідній землі, він взявся реалізовувати цю свою мрію у складних умовах еміграції. Після завершення війни в Німеччині він згуртував навколо себе українські мистецькі сили і створив симфонічний оркестр і колектив оперних співаків під назвою “Український оперний ансамбль”, в репертуарі якого були західноєвропейські та українські опери. Цей ансамбль успішно виступав по усіх більших українських таборах, а з часом і для німецького населення. З часом, коли репертуар “Українського оперного ансамблю” зріс, то при ньому проходили диригентську практику українські студенти мюнхенської музичної академії (Соневицький, Задорожний).

В 1949 році подружжя П’юрків подалися до США. Є спогади, що на кораблі, який віз за океан емігрантів, зустрілися Богдан П’юрко і Левко Лепкий. У таких не дуже сприятливих корабельних умовах довготривалої подорожі вони знову таки взялися до організації хору, і невдовзі перед прибуттям до американського континенту 50 їхніх хористів виступили з концертною програмою перед корабельною командою.

У США родина П’юрків оселилася у Детройті. І вже невдовзі тут відбувся перший привітальний концерт відновленого “Українського оперного ансамблю” під керуванням Б. П’юрка. За короткий час колектив цього ансамблю здійснив декілька концертних турів містами США та Канади, а сам маестро мав грандіозніші плани. Він хотів створити симфонічний оркестр, який би міг пропагувати на заокеанських берегах українську музику, і терпеливо працював для досягнення цієї мети.

Аж через 4 роки 1 лютого 1953 року у філармонії Детройта відбувся перший концерт створеного  ним симфонічного оркестру, на якому були виконані тільки українські симфонічні твори (перший такого роду концерт в Америці).

22 березня 1953-го цей концерт було повторено у Торонто. Планувалося влаштувати такі симфонічні концерти у Нью-Йорку та Філадельфії, а при можливості – у всіх великих містах США та Канади. На жаль, виступ у Торонто для маестро став другим і останнім у житті. Невдовзі він дізнався, що є невиліковно хворим. Помер Богдан П’юрко в Детройті 23 жовтня 1953 року на 47-му році життя.

Джерела
@MuBiSAjka2010 - 2024