Іван Леньо: ...уявіть, що наша країна – це оркестр, в якому дуже різні люди, а президент – диригент, який намагається разом з цими людьми зіграти дуже складний і цікавий симфонічний твір. В нього на партитурі є цей твір, і, теоретично, цей твір має бути у кожного із музикантів, але, за природою речей, половина з музикантів байдикує, половині не подобається диригент, частина має неправильну партитуру, частина – в принципі, не дуже знається на музиці й тому грає з помилками, частина – взагалі не чує диригента. А йому потрібно зробити так, щоб весь цей симфонічний оркестр зазвучав, і зазвучав так, щоб від цього всі отримали величезне задоволення...