Історія

Початок історії хору Святої Варвари сягає 1775 року, коли у Відні за сприяння імператриці Марії-Терези було урочисто відкрито Королівську греко-католицьку семінарію святої Варвари (т. зв. “Барбареум”), Семінарії було передано Церкву святої Варвари, яка раніше належала єзуїтам, але кілька років перед цим була покинута та ніким не використовувалася. При семінарії існував хор питомців, який і співав на богослужіннях в храмі

У 1784 році згідно з наказом імператора Йосифа ІІ “Барбареум” перестав існувати, а семінарійна церква св. Варвари у Відні залишилася парафіяльним храмом віденських греко-католиків, і успішно виконує таку свою функцію до сьогодні, У створеній 1784 році парафії Святої Варвари була передбачена на постійній основі посада кантора - керівника поліфонічного хору.

З 1852 до 1892 року у Відні була відновлена діяльність семінарії, а разом з нею і діяльність хору, що співав в церкві Святої Варвари, бо його склад поповнювався семінаристами

Початок нового яскравого періоду в історії хору церкви Святої Варвари припадає на 1894 рік, коли хором заопікувався парох церкви Теофіл Сембратович. Завдяки його старанням був створений новий мішаний хор, а диригентом хору став інший священик парохії Володимир Садовський. Хор церкви святої Варвари спочатку існував на добровільних засадах, але з часом, коли від австрійського уряду вдалося отримати кошти на утримання хору, Т. Сембратович перевів його на сталу платну основу.

Отець В. Садовський до приїзду у Відень мав значний досвід роботи з хорами. Він керував хором церкви Святої Варвари з 1894 по 1901 рік. Зусиллями талановитого диригента хор дуже скоро став "візитною карткою" церкви: ним захоплювалися всі іноземці, високі церковні і політичні діячі, які прибували до Відня.

Високу оцінку виконавському рівневі хору церкви Святої Варвари дав у 1899 році С. Смоленський, який приїхав до Відня разом з московським синодальним хором і його регентом В. Орловим на освячення російської посольської церкви

4 квітня 1900 року у залі Безендорфера у Відні відбувся концерт духовної музики у виконанні хору церкви св. Варвари. На концерті були присутні родина монарха, а виконувалися твори П. Чайковського, Д. Бортнянського, М. Вербицького і ін

Очолюваний В. Садовським церковний хор не обмежувався лише супроводом богослужінь та виступами на духовних концертах. 12 лютого 1899 року хор брав участь у концерті і балі віденського студентського товариства “Буковина”, а також брав участь у Шевченківських вечорах.

Ще один період розцвіту хору церкви Святої Варвари почався в 1954 році, коли в Австрії після тривалої перерви, зумовленої другою світовою війною і післявоєнною окупацією Австрії, нарешті стало можливим національне і суспільне життя української громади. В цей час керівником хору став Андрій Гнатишин, який пропрацював з ним до кінця свого життя – понад 40 років

Перший публічний виступ новоствореного хору відбувся 15 квітня 1956 року на концерті в честь Т. Шевченка в залі «Готель Пост», який влаштувало Братство Святої Варвари

Діяльність хору під проводом А. Гнатишина була значно ширшою, ніж діяльність суто церковного хору.

Хор був постійним учасником концертів в честь Пресвятої Богородиці, які майже кожного року організовувало Братство Святої Варвари і які відбувалися в Маріяцель, в залі віденської кон­серваторії, в церкві Святої Варвари та інших церквах. На одному з таких кон­цертів, що відбувався в консерваторії 24 травня 1964 року з нагоди 100-річчя канонізації св. Йосафата, крім хору церкви Святої Варвари взяли участь та­кож хори австрійських теологів зі Ст. Габрієль та із Ст. Пельтену. Вони всі разом співали українські релігійні твори під проводом А.Гнатишина.

Хор церкви Святої Варвари декілька разів влаштовував концерти українських коляд. Він був учасником урочистих академій в честь І. Франка, М. Шашкевича, Т. Шев­ченка, Лесі Українки, з нагоди Листопадового Зриву (в Мюнхені в 1964 р.) та ін. За участю хору відбулися концерти на пошану преосвященішого архієписко­па Івана Бучка у Відні і в Зальц­бургу у “Моцартеум” (15 травня 1965 року), на честь митрополита та карди­нала Йосифа Сліпого в залі італійського Культурного Інсти­туту (20 листопада 1965 року) та на честь Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. За участю хору відбулися дуже урочисті ака­демії з нагоди 100-річчя української академічної гім­назії у Львові і з нагоди 100-річчя Акаде­мічного Товариства “Січ” у Відні, а також релігійні концерти по великих церквах Відня і Зальцбурга.

Хор церкви Святої Варвари влаштовував і свої самостійні концерти, а серед них і авторський концерт Андрія Гнатишина, який влаштували україн­ські товариства у Відні в залі консерваторії

Окрім участі у недільних і святкових богослуженнях у своєму храмі та виступів у концертах і святочних академіях, які організовувала українська громада у Відні, диригенті учасники хору поставили перед собою ще одне важливе завдання: “показати нашу музичну культуру, церковну і світську, чужинцям, живучим в Австрії, а то й ширшому світові, і тим самим виробити добре ім'я нашому українському народові й викликати йому симпатію”

Австрійське радіо 12 разів передавало з Відня на своїх хвилях українську Службу Божу у виконанні хору церкви Святої Варвари, переважно в ча­сі «тижня молитов за східну церкву» в другій полови­ні січня. Трансляції відбувалися просто з церкви Св. Варвари з німецьким коментарем, У всіх передачах пояснювалися особливості греко-католицького обряду, зви­чаї українського народу та характеристика його творчості

Хор записав на віденсь­кому радіо “Церковні та народні пісні Украї­ни”, “Воскресні пісні й гаївки”, “Українські коляди”, “Воскресна Утреня” та “Коляди слов'янських народів”. Все це було підготовано у вигляді півгодинних передач з німецькими поясненнями тексту в обробці Гнатишина

Декілька разів хор церкви Святої Варвари виступав на віденському телебаченні в передачі “Гутен абендам замстаг”,

Численні вдалі виступи хору на радіо і телебаченні зумовили зацікавлення настоятелів австрійських церков, і вони почали запрошувати священиків церкви Св. Варвари разом з хором до своїх храмів. За такими запрошеннями хор співав святу Літургію по великих храмах Відня, Ст. Пельтену, Кремзу. Айзенштадту, Лінцу, Корнойбургу, в Горні, Маттерсдорфі, Аттнанг-Пухгаймі, Амштеттені, кілька ра­зів у Зальцбурзі та ін. На одній з таких відправ за участі архієпископа Івана Бучка і кардинала Тіссерана, яка відбулася 15 липня 1962 року в Маріяцель, навіть були присутні представники австрійського уря­ду.

Вістки і рецензії в українській та австрійській пресі про ці виступи хору зацікавили українських видавців пла­тівок. У виконанні хору церкви Святої Варвари під керівництвом А.Гнатишина були записані платівки “Українські народні пісні” і “Церковні пісні” (1958 рік), “Українські коляди” (1960 рік), “Воскресні пісні й гаївки”(1961 рік), “Воскресна Утреня”(1970 рік, на двох платівках). Всі вони побачили світ у видавництві “Хвилі Дністра” у Клівленді, США.

В 1988 році хор церкви святої Варвари разом з іншими українськими хорами (всього 600 співаків) співав під орудою А. Гнатишина під час Папського богослуження у базиліці св. Петра у Римі з нагоди тисячоліття хрещення Руси-України, яке відправляв Святіший отець Іван Павло ІІ.

Після смерті А. Гнатишина в 1995 році понад 10 років хором церкви Святої Варвари керував його син - Ігор Гнатишин

Протягом останніх років хором церкви Святої Варвари керує Михайло Стринадюк. Хор і надалі є учасником різних культурних та релігійних заходів. Він отримує запрошення співати Божественну Літургію в своєму обряді у храмах Римо-Католицької Церкви, приймає участь у хорових концертах, виступає у посольстві України на особливих урочистостях та святкуваннях, приймає участь і навіть часом відкриває традиційні віденські співи Адвенту при міській ратуші. На одному із виступів у Віденській ратуші організатори охарактеризували хор Святої Варвари як достойну альтернативу всесвітньо відомому хору Донських козаків

Джерела :

1. А.Гнатишин. ХОР ЦЕРКВИ СВ. ВАРВАРИ У ВІДНІ

2. Український хор церкви Св. Варвари у Відні. Українські коляди

3. Я. Р. ГОРАК ВОКАЛЬНО-ВИКОНАВСЬКА ТА ДИРИГЕНТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА САДОВСЬКОГО

4. Тетяна ГОЛДАК ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОГО ЖИТТЯ УКРАЇНЦІВ ПЕРЕМИШЛЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ